Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року Справа № 922/4530/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Кондратової, С. Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон"на постановувід 08.04.2015Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/4530/14за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон"провитребування майна,у судове засідання прибув представниквідповідачаЯкименко М.М. (дов. від 14.01.2015),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" про витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення шляхом виселення з посиланням на невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого відповідно до договору оренди № 2/04 від 04.04.2013 приміщення.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.01.2015 (колегія суддів: Н. Кухар, А. Буракова, Р. Аюпова) позовні вимоги задоволені у повному обсязі з огляду на наступне.

04.04.2013 між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" укладений договір оренди № 2/04 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв у строкове платне користування, а саме в оренду, приміщення загальною площею 59,1 кв.м., розташоване на 1-му поверсі будівлі, за адресою: АДРЕСА_1. Протягом строку дії оренди зазначене приміщення мало використовуватися орендарем у якості приміщення під аптеку (п. 1.2 Договору).

Пунктами 2.2, 4.9 Договору передбачено, що повернення приміщення проводиться орендарем на підставі акту приймання-передачі приміщення; орендар зобов'язався не пізніше дня припинення дії даного договору оренди вивезти з приміщення своє майно, а також повернути орендодавцю приміщення у стані, в якому було отримано орендарем.

Відповідно до пунктів 11.1,11.5.2 Договору оренди термін його дії - до 04.10.2014; про свій намір продовжити строк даного Договору оренди орендар зобов'язаний письмово повідомити орендодавця не пізніше ніж за 60 днів до початкової дати спливу строку дії Договору оренди.

Факт передачі приміщення в оренду підтверджується підписаним актом приймання-передачі приміщення від 04.04.2013.

Відповідач посилаючись на те, що проведення господарської діяльності аптеки у орендованому приміщенні було економічно невигідним для підприємства, 11.10.2013 направив на адресу позивача пропозицію про розірвання договору через істотну зміну обставин.

Позивач листом від 21.10.2013 повідомив відповідача про можливість розгляду пропозиції щодо розірвання договору на взаємовигідних умовах лише за умови сплати заборгованості по орендній платі, виплаті пені, сплаті комунальних послуг та відшкодуванню заподіяної шкоди з псування приміщення через залиття водою.

За твердженням відповідача, останнім листами від 06.12.2013 за № 06-1/12/13 та від 20.10.2014 за № 216/10 на адресу позивача направлялись для підписання акти приймання-передачі орендованого приміщення, однак дані акти позивачем не підписані; відповідно до Акту, складеного представниками КП "Жилкомсервіс" (дільниця № 49), ТОВ "АО "Біокон" не використовує спірне приміщення з 25.12.2013.

Позивач стверджує, що примірники акту, які були надіслані на його адресу відповідачем у грудні 2013 року, він не отримував, однак ним отриманий лист відповідача від 20.10.2014 № 216/10 з актом приймання-передачі приміщення, який був датований відповідачем - 25.12.2013 з посиланням на те, що згідно з листом від 06.12.2013 вих. № 06-1/12/13 Договір є розірваним, та повідомленням про те, що приміщення буде повернуто позивачу після підписання ним акту станом на минулий час.

Пунктом 11.3.4 Договору передбачено, що договір оренди може бути припинений на вимогу орендатора коли пожаром, який стався не з вини орендаря або стихійного лиха, приміщенню причинена шкода і орендар не може користуватись приміщенням у відповідності до договору.

Водночас, відповідач не надав доказів, що підтверджують настання передбачених Договором підстав для односторонньої відмови орендаря від договору оренди або досягнення згоди про розірвання договору між сторонами.

Договір оренди в установленому порядку не розірваний і на час звернення відповідача з пропозицією підписати акти приймання - передачі у грудні 2013 року підстави для прийняття приміщення були відсутні, так як строк дії Договору визначений до 04.10.2014.

Зазначене підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 04.03.2014 у справі № 922/5183/13, залишеним без зміни постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2014, яким були задоволені позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 про стягнення з ТОВ "АО "Біокон" заборгованості з орендної плати за Договором та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ "АО "Біокон" про розірвання зазначеного договору оренди.

Самовільне та у встановленому порядку звільнення орендованого приміщення відповідачем не підтверджує факт повернення відповідачем орендованого відповідно до Договору приміщення позивачу, як того вимагає п. п. 2.1, 2.2 Договору; акт КП "Жилкомсервіс", на який посилається позивач як на доказ звільнення ним орендованого приміщення, підписаний особами щодо яких не надано доказів про наявність у них відповідних повноважень на складання акта щодо повернення приміщення.

З огляду на те, що відповідач про свій намір продовжити строк дії Договору позивача не повідомив, строк дії Договору закінчився 04.10.2014.

Відповідач не виконав усі необхідні дії щодо повернення орендарю спірного приміщення, приміщення не повернуте, у зв'язку з чим акт приймання-передачі приміщення не був підписаний позивачем.

Нездійснення господарської діяльності у орендованому нежитловому приміщенні, про що працівниками КП "Жилкомсервіс" складений Акт від 18.12.2014, не є доказом того, що спірне майно не знаходиться у користуванні відповідача та повернуто позивачу.

Подані відповідачем докази не доводять факту повернення позивачеві орендованого ним приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З посиланням на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовним вимог та необхідність їх задоволення.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на відповідне рішення до Харківського апеляційного господарського суду.

В процесі здійснення апеляційного провадження, відповідачем до суду були надані копії листів, адресованих позивачу з пропозицією прийняття орендованого приміщення шляхом підписання актів приймання-передачі відповідного приміщення із зазначенням дати та часу такого прийняття.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 (колегія суддів: Ю. Могилєвкін, В. Пушай, О. Плужник) рішення Господарського суду Харківської області від 28.01.2015 залишене без зміни.

Апеляційним господарським судом зазначено, що суд першої інстанції наряду з правомірним застосуванням норм ст.ст. 785, 795 ЦК України безпідставно посилався на норми ст.ст.387,1212 ЦК України, оскільки наявність між сторонами договірних зобов'язань передбачає обов'язок відповідача повернути отримане в користування приміщення після закінчення строку дії договору оренди, а тому рішення місцевого господарського суду у цій частині не відповідає нормам діючого законодавства, тобто підставою для задоволення позову є порушення вимог ст.ст. 785, 795 ЦК України, на які обґрунтовано посилався суд першої інстанції.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Задоволення судами попередніх інстанцій позову обґрунтоване посиланням на невиконання відповідачем дій щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії Договору.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлений і позивачем підтверджується факт отримання останнім акту приймання-передачі приміщення, направленого відповідачем листом від 20.10.2014 № 216/10. При цьому, зазначення відповідачем у такому акті дати - 25.12.2013 не може вважатись перешкодою для підписання позивачем відповідного акту, оскільки останній не позбавлений можливості зазначити у відповідному акті фактичну дату його підписання позивачем, яка б і оцінювалась як дата фактичного прийняття приміщення з оренди.

У подальшому позивачем не були здійсненні дії, направлені на прийняття приміщення з оренди, зокрема, не запропонована відповідачу конкретна дата та час прийняття приміщення з оренди.

Водночас, направлені в подальшому відповідачем на адресу позивача та отримані ним акти приймання-передачі приміщення з оренди останнім не підписані.

Зазначане підтверджує те, що позивач, як кредитор, відмовляється від прийняття належного виконання, запропонованого боржником, а тому, відповідно до положень ст. 613 ЦК України є таким, що прострочив.

А тому, враховуючи вказане вище, у задоволені заявленого позову слід відмовити.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що позов про витребування майна з чужого незаконного володіння передбачає своєю підставою володіння відповідачем майном за відсутності достатньої на те правової підстави, водночас, предметом орендних правовідносин є користування майном, з огляду на що, захист права орендодавця на повернення приміщення з оренди шляхом заявлення віндикаційного позову не відповідає визначеним законодавством способам захисту відповідного права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 28.01.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 у справі № 922/4530/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" 609,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 852,60 грн - за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Судді: Є. Борденюк

І. Кондратова

С. Могил